Дошка оголошень
9 серпня
Фестиваль "Бандерштат"
с. Гаразджа, біля Луцька
10 Серпня
Фестиваль "Be Free"
Парк ім. Б. Хмельницького
|
|
|
|
Звіти
"Ху4банія або чому ГуДОК"
На Сихові осінь... Дощ, холод і опале листя. А не так давно, а саме 2 місяці тому в жаркий серпень купка друзів у складі Юрца, AZ, Гуліча, Садіка і мене (swyatik’a) здійснила подорож Україною за маршрутом „Львів-Київ-Донецьк-Ясинувате-Дніпропетровськ-П”ятихатки-Знам”янка-Львів”, про яку я вам зараз і оповім... (Затримка звіту у 2 місяці пояснюється емоціями, яким потрібно було повністю влягтися, лінню адміна і несприятливим розташуванням Плутона). Отож, почнемо...
Спершу я вирішив їхати в Донецьк автостопом, шо здалось мені дурнуватою і панковою, а тому прикольною ідеєю, але їй не судилося здійснитися через катастрофічний брак вар”ятів які б згодилися зі мною поїхати. Тому в день від”їзду я подзвонив Юрцу і сказав: „Будь воно неладне, їду поїздом!”, на що почув у відповідь чарівні юрцові „Ну нарешті... Приходь сьоні на рєпу, звідти рушимо”. Якщо квиток до Києва у потрібний поїзд я ще зміг купити, то з Києва до Донецька – зась, довелося взяти на потяг, шо прибував в Ахметов-сіті в 5-ій ранку, замість потрібної 11-ї. Фігня, подумав я.
Рєпа того вечора видалась прикольна і всі задоволені рушили на вокзал. Доїхавши до Києва без особливих траблів і викинувши на вокзалі пусту тару ми почимчикували в місто. Щоправда, без Жовтого, який зник у невідомому мені напрямку до невідомої мені особи невідомої мені жіночої статі.
Снідали ми як щирі українці – на Майдані Незалежності, хлібом з ковбасою, запиваючи Львівським пивом (крім Гуліча), викликаючи при цьому здивовані погляди мешканців столиці. Оскільки мою пропозицію скупатися в Дніпрі було успішно відхилено, нам не залишилось нічого іншого, як розглядати представників київських субкультур. Зрозумівши, шо на їхньому фоні ми виглядаєм якось папущєнно, я, Юрєц і Садік, скинувшись по 3,33 грн купили в переході на трьох крутєйший значок ЕМО, носити який домовились по тижню. Потім ше забігли в не менш крутий музичний магазин в Глобусі, але грошей нам вистачило лише на медіатор за 3грн, хнык(. Вечеря в Домовій Кухні прикрасилась поверненням в сім”ю Жовтана і зі станції метро „Театральна” гурт Ху4 в повному складі ше й з двома придурками в додачу відправився на вокзал.
Ранок. Донецьк. Трошки моторошно. Шукаєм таксі. На наш превеликий подив за 30 грн нас провезли ледь не через ціле місто і висадили в потрібному місці – „Парк оттдиха ім. Якогось Щербакова”. Взагалі, назви донецьких вулиць рулять не по-дитячому! Серед стандартних „Леніна”, „Ленінського комсомолу” і т.д. мені, навіть не знаю, чому, особливо сподобалась вулиця „20-лєтія РККА”.
І от делегація успішно прибула до пункту призначення. Величезна сцена, навпроти якої фонтани, озеро і террикони. Індастріал. Привітний організатор роздав бейджики і роздуплив щодо чеку. Як на мене, хлопаки трохи розгубились під час нього, бо пішли зі цени не використавши навіть відведеного часу. Повеселив звукач, який спитав, чи ді-джей, що поруч стояв за пультом, з Ху4а:) Невдовзі почався власне фестиваль „Снікерс урбанія”.
Величезна кількість ролерів, скейтерів, реперів і бі-боїв, від яких за кілька годин берзперевного брейку на сцені стало не по собі. Допомогли дальнобійники, що стояли поруч зі своїми вантажівками, якими і притягли сюди весь апарат зі сценою. Вони пригостили нас кавою, яка, безперечно, додала бадьорості.
Останні приготування. Розминка в підсценному приміщенні. Вихід на сцену. „Группа Ху4, Львов!”. Виступ... Відіграли три пісні: „Гарний день”, „Інтернет” і „Як літак”, між якими Юрко вдало загравав до публіки, яка навіть досить гарно сприйняла Ху4. Про емоції після виступу та їх причини краще не писатиму, бо були вони, в основному, негативні. Переміг гурт з Дніпропетровська „Шабля-бо” (вони ж до речі виграли і у фіналі в Києві).
Таксі-Вокзал-Льв.... ха-ха! Не так все просто! Зовсім не Львів! У напрямку на Захід ми змогли доїхати лише у м. Ясинувате, що неподалік Донецька. Тут були ми близько опівночі. Але наші надії не виправдались, бо звідти, окрім електрички до Дніпропетровська о 5 ранку, нічого в потрібному напрямку не їхало. Ну що ж, Дніпропетровськ, значить Дніпропетровськ. На щастя, нам вдалося познайомитися з провідницею з того потяга, яка люб”язно показала нам де відчинені двері і дозволила поспати в вагоні поки він ще стояв на вокзалі. Потім ми романтично повечеряли на нічному пероні, під час чого мене з Гулічом ледь не переїхав якийсь локомотив). Дніпропетровськ нас люб”язно зустрів дивним відчуттям в голові, сонечком і дуже доречною Пузатою Хатою біля вокзалу, в якій в туалеті можна не тільки пісю-пісю або каку-каку, а й помитися і почистити зуби. Вирішено - далі їдемо в місто з панкушною назвою „П”ятіхаткі”. Приїхали і не дарма! Звідси ми сіли на причіпний вагон до Знам”янки, великого залізничного вузла. А вже у Знам”янці ми успішно купили квитки до Львова на поїзд „Запоріжжя – Львів”. До відправлення потяга часу вистачало і було вирішено дослідити Знам”янку на предмет цікавих для нас місць. Вивідавши, шо десь неподалік є озеро, ми без вагань, зате з файним провіантом, поїхали туди. Гуліч з Садіком від купання утримались, ну і дарма) Розслаблятись особливо не було коли, то ми й зібралися назад на вокзал, де успішно сіли в поїзд. Випивши там на прощання по пивку і поговоривши „по душам”, зранку ми притиліпались до Львова.
Ось і казочці кінець. Хоч не обійшлося без прикрощів, але впевнений, що позитиву у цій поїздці було значно більше. Це і досвід, і хороші спогади, і плани на майбутню фірму ГуДОК. Чому саме ГуДОК? А, не скажу. Секрет.
P.S. Документальні підтвердження всього вищесказаного тут.
swyatik, Сихів, 22 жовтня 2007р.
|
|
Лінки
|
